Соціологічний омнібус «Достовірно про українців» · хвиля 3 · вересень 2026
Методологічний матеріал до третьої хвилі омнібусу: чому третина дорослих каже, що живе зі школярами, що з цього випливає для оцінки поширеності і як інтерпретувати відповіді на запитання D2–D7.
Матеріал підготовлено за даними третьої хвилі соціологічного омнібусу «Достовірно про українців». Омнібус — всеукраїнське телефонне опитування, яке проводиться хвилями: перша хвиля відбулася в липні 2026 року, друга — у серпні, третя — у вересні. Кожна хвиля поєднує сталі запитання про загальну ситуацію в країні з тематичним блоком на актуальну тему. Тематичним блоком третьої хвилі стала шкільна освіта під час війни.
Дослідження виконано Інститутом соціології НАН України за фінансової підтримки дослідницької агенції Research.ua. Інструментарій розробили Сектор соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України та Лабораторія соціального дизайну.
| Генеральна сукупність | доросле населення України від 18 років, за винятком АР Крим і тимчасово окупованих територій |
| Метод | телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера (CATI) за випадковою вибіркою мобільних номерів |
| Польовий етап | 14–17 вересня 2026 року |
| Обсяг вибірки | 506 респондентів; статистична похибка не перевищує 4,5% при довірчій імовірності 95% і дизайн-ефекті 1,1 |
| Шкільний блок | 168 респондентів, які живуть разом зі школярами; похибка не перевищує 7,5% |
| Зважування | не застосовувалось (обґрунтування — у розділі 5) |
Під час польового етапу атака на дата-центри в Києві відрізала доступ до частини вже зібраних анкет, які зберігалися на сервері одного з уражених дата-центрів. Завдяки дублюванню даних у програмному забезпеченні CATI studio анкети повністю відновлено, і масив для аналізу сформовано без втрат.
Шкільний блок складається із семи запитань. Фільтрове запитання D1 ставили всім респондентам. Запитання D2–D6 — лише тим, хто відповів на D1 ствердно. Запитання D7 знову ставили всім.
| Код | Запитання | Кому ставили |
|---|---|---|
| D1 | Чи живуть разом із Вами діти, які цього навчального року навчаються у школі — з 1-го по 11-й клас? | усім |
| D2 | У якому класі навчається старша дитина шкільного віку? | D1 = «так» |
| D3 | У якому форматі дитина розпочала цей навчальний рік: очно у школі; змішано — частину часу у школі, частину дистанційно; чи повністю дистанційно? | D1 = «так» |
| D4 | Наскільки Ви задоволені тим, як у школі організовано безпеку дітей — укриття, дії під час тривог? | D1 = «так», крім повністю дистанційного навчання* |
| D5 | А наскільки Ви задоволені якістю навчання, яке дитина отримує зараз? | D1 = «так» |
| D6 | Чи зіткнулася Ваша родина цього навчального року з такими проблемами: перерви через тривоги чи обстріли (D6_1); відключення світла чи інтернету (D6_2); нестача чи заміна вчителів (D6_3); платні репетитори чи курси (D6_4); втома, тривожність, небажання дитини вчитися (D6_5)? | D1 = «так» |
| D7 | На Вашу думку, наскільки великими є втрати у знаннях українських школярів за роки війни: дуже великі, помітні, незначні чи втрат практично немає? | усім |
* D4 не ставили тим, чия дитина навчається повністю дистанційно (30 осіб), тому база цього запитання — 136.
Основні результати блоку подано в презентації третьої хвилі. Більшість школярів почали навчальний рік очно (56%), ще 26% — у змішаному форматі. Організацією безпеки в школі задоволені 83% дорослих, які живуть зі школярами, а якістю навчання — 68%. Половина всіх опитаних вважає втрати у знаннях дітей за роки війни дуже великими. Цей матеріал пояснює, як правильно читати ці цифри: хто саме відповідає на запитання блоку, з чим можна порівнювати частку тих, хто живе зі школярами, і де межі точності для підгруп.
Запитання D1 звучить так: «Чи живуть разом із Вами діти, які цього навчального року навчаються у школі – з 1-го по 11-й клас?». Із 506 дорослих респондентів ствердно відповіли 168, тобто 33,2% (95% довірчий інтервал 29,2–37,4%). Відмову чи ускладнення з відповіддю зафіксовано лише в одному випадку, отже запитання респондентам зрозуміле і не викликає опору.
Сама собою цифра виглядає правдоподібно, доки її немає з чим порівняти. Проблема виникає, коли поруч кладуть дані державної статистики та великих обстежень домогосподарств: там частки помітно нижчі. Звідси природне запитання: наша вибірка зміщена в бік сімей зі школярами чи ми порівнюємо показники, які вимірюють різні речі? Відповідь, як буде видно далі, — і те, і те, але в різній пропорції. Основна частина розриву пояснюється різницею в одиниці виміру, а решта говорить про те, кого насправді охоплює формулювання запитання.
Найближчий до нашого показника орієнтир — онлайн-опитування «Слово і діло» на платформі Lemur, проведене 25–31 серпня 2026 року (n = 1200). У ньому 37,5% респондентів сказали, що в їхніх родинах є діти шкільного віку, які навчаються за програмою 1–11 класів. Цей показник вимірює те саме, що й наш: частку людей, а не домогосподарств. Точного формулювання запитання в публікації не наведено: у тексті результат описано і як наявність школярів «у родинах», і як наявність їх «у домогосподарствах». Тому порівняти широту формулювань неможливо, і пояснювати різницю в 4 пункти формулюванням було б здогадкою. Крім того, онлайн-панелі зазвичай зміщені до молодших і активніших вікових груп. Вибірка там невипадкова, тому ця цифра — орієнтир, а не статистична оцінка для населення. Два незалежні опитування, проведені різними методами з різницею в місяць, дали 33% і 37,5%. Це перший аргумент на користь того, що наш результат — не випадковий збій, а властивість самого способу ставити таке запитання в опитуванні населення.
Другий орієнтир — обстеження MICS 2025/26, проведене Держстатом спільно з ЮНІСЕФ (вибірка — понад 16 тисяч опитаних домогосподарств). У розділі про склад домогосподарств (с. 7 збірника «Snapshots») наведено три частки домогосподарств: принаймні одна дитина до 5 років — 7%, принаймні одна дитина 5–17 років — 18%, принаймні одна дитина до 18 років — 22%. Цифра 22%, яку найчастіше цитують, охоплює дошкільнят. Для нашого запитання ближчий показник 18%: вік 5–17 років майже збігається зі шкільним. Від нашого показника він усе одно відрізняється одиницею спостереження: це частка домогосподарств, а не людей.
Третій орієнтир — абсолютна кількість учнів. За даними МОН, у 2025/2026 навчальному році в школах навчалося близько 3,6 млн дітей, на 400 тисяч менше, ніж роком раніше. Це кількість дітей, а не дорослих і не домогосподарств. Щоб порівняти її з нашою часткою, треба перерахувати дітей у кількість дорослих, які з ними живуть.
Опитування населення відбирає людей, а не квартири. Домогосподарство, де живуть двоє батьків, двоє дітей і бабуся, дає нашій вибірці трьох потенційних дорослих респондентів, кожен із яких чесно відповість «так». Самотній пенсіонер дає одного респондента, який відповість «ні». Тому частка дорослих, які живуть із дітьми, завжди вища за частку домогосподарств із дітьми: у сімейних домогосподарствах більше дорослих, ніж у середньому по країні, а серед домогосподарств без дітей багато одинаків, переважно літніх.
Величину ефекту можна оцінити за даними обстеження соціально-економічного стану домогосподарств (ОСЕСД), яке Інститут демографії та проблем якості життя НАН України та Український центр соціальних реформ провели у грудні 2023 — лютому 2024 року. Чисельність і статево-вікова структура населення в ньому узгоджені з оцінками UNFPA та Інституту демографії для підконтрольної території. Середній розмір домогосподарства — 2,29 особи, домогосподарства з дітьми — 3,63, частка домогосподарств із дітьми до 18 років — 26,9%. За таблицею статево-вікового складу в домогосподарствах живуть 5,13 млн дітей до 18 років на 3,65 млн домогосподарств із дітьми, тобто 1,41 дитини на таке домогосподарство. Отже, дорослих у домогосподарстві з дітьми 3,63 − 1,41 ≈ 2,2, а в домогосподарстві без дітей — близько 1,8. Ті самі дані дають змогу порахувати і частку людей безпосередньо: у домогосподарствах із дітьми живуть близько 8,1 млн із 26,0 млн дорослих, тобто 31%. Інакше кажучи, в ОСЕСД 26,9% домогосподарств із дітьми відповідають 31% дорослих, які живуть із дітьми.
Якщо підставити ці величини в дані MICS, 22% домогосподарств із дітьми дають 0,22 × 2,2 = 0,49 «дорослих одиниць» проти 0,78 × 1,8 = 1,40 в решти. Частка дорослих, які живуть із дітьми, становить 0,49 / (0,49 + 1,40) ≈ 26%. Сама лише зміна одиниці виміру піднімає 22% приблизно до чверті, хоча структура сімей не змінилася.
ОСЕСД і MICS проводилися в різний час і різними методами, і частка домогосподарств із дітьми в них розходиться (26,9% наприкінці 2023 року і 22% у 2025–2026 роках). Частково це може відображати подальше скорочення: за ОСЕСД, у 2021 році домогосподарств із дітьми було 37,8%, а МОН фіксує скорочення кількості учнів на 400 тисяч за рік. Тому перенесення розмірів домогосподарств з ОСЕСД на частки з MICS дає приблизний результат. Точний розрахунок можливий лише на мікроданих MICS. Напрям ефекту від цих застережень не залежить.
Водночас діє сила в протилежному напрямі. Показник 22% охоплює домогосподарства, де є лише дошкільнята або діти, які вже закінчили школу, але ще не досягли 18 років. MICS дає змогу прибрати більшу частину цього ефекту: домогосподарства з дітьми 5–17 років становлять 18%. П'ятирічні до цієї групи ще потрапляють, а частина 17-річних уже не навчається в школі, але загалом вона близька до «домогосподарств зі школярами». Той самий перерахунок дає 0,18 × 2,2 = 0,40 проти 0,82 × 1,8 = 1,48, тобто близько 21% дорослих. ОСЕСД дає незалежну оцінку того самого порядку. Серед домогосподарств із дітьми дитина 7–13 років є в 49,6%, 14–15 років — у 15,1%, 16–17 років — у 14,6%. Ці групи перетинаються, тому частка домогосподарств із дитиною 7–17 років лежить між 49,6% і 79,3% домогосподарств із дітьми. Якщо застосувати цю частку до 31% дорослих, які живуть із дітьми, вийде від 16% до 25% дорослих, які живуть зі школярами. Шестирічних першокласників ця оцінка не враховує.
Перевірка за даними МОН дає той самий порядок величини. 3,6 млн учнів за середньої кількості приблизно 1,4 дитини на домогосподарство з дітьми — це близько 2,6 млн домогосподарств. За 2,2 дорослого на кожне виходить близько 5,7 млн дорослих, тобто близько 22% від 26,0 млн дорослих за оцінкою, використаною в ОСЕСД. Ця перевірка грубіша за дві попередні: 1,4 — середня кількість усіх дітей, а не лише школярів, і чисельність населення з кінця 2023 року могла змінитися. Але всі три шляхи сходяться до діапазону 20–25%.
Після перерахунку одиниць лишається розрив між очікуваними 20–25% і спостережуваними 33%. Його не можна списати на випадковість: нижня межа довірчого інтервалу (29%) вища за верхню межу очікування. Отже, діє щось систематичне. Таких чинників три, і дані дають змогу оцінити їх по-різному.
Перший і, вочевидь, головний чинник — широта формулювання. «Живуть разом із Вами» не уточнює, що вважати спільним проживанням. Бабуся, в якої онук живе в будні, дідусь у сусідній половині будинку, дорослий брат школяра, мати, чия дитина тимчасово навчається дистанційно з іншого міста, — усі вони можуть відповісти «так», і з їхнього погляду це правда. У багатопоколінних сільських домогосподарствах межа між «живемо разом» і «живемо поруч» особливо розмита. Опосередковано це видно і в наших даних: у селах і невеликих містах частка тих, хто відповів «так», однакова (35,6–35,7%) і вища, ніж в обласних центрах (29,8%).
Другий чинник — хто досяжний і хто погоджується на інтерв'ю. Мобільна вибірка з логікою RDD відбирає не домогосподарства, а власників номерів. Люди середнього віку з дітьми, як правило, постійно на зв'язку. Сам шкільний блок стоїть наприкінці анкети, і респондент, погоджуючись на інтерв'ю, про нього не знає, тож тема опитування відбору не пояснює. Але віковий і сімейний профіль досяжних людей може відрізнятися від профілю населення.
Третій чинник — масив не зважено. Якщо у вибірці надпредставлені групи з високою часткою «так» (насамперед 35–44 роки, де вона сягає 62%), загальна частка буде завищеною. Середній вік у масиві 18+ — 49,6 року, жінок 53%, тобто грубого перекосу немає. Перепису населення після 2001 року не було. Існують лише модельні оцінки чисельності та статево-вікової структури населення підконтрольної території на кінець 2023 року, підготовлені UNFPA та Інститутом демографії та проблем якості життя НАН України (на них спирається ОСЕСД). Ми не зважуємо дані, бо ці оцінки самі побудовані на припущеннях, а після кінця 2023 року структура населення могла змінитися. Щоб перевірити, чи не впливає це рішення на висновки, ми зважили масив за цими оцінками: за статтю і трьома віковими групами (18–29, 30–59, 60+). Частка D1 не змінилася (32,9% без ваг і з вагами серед 501 респондента з відомим віком), частка за непрямою ознакою батьківства змінилася з 23,4% до 23,6%. Найбільше у вибірці надпредставлені чоловіки 60+ (15,0% проти 10,9% за оцінкою), але на D1 це практично не впливає. Тому в матеріалі використано незважені дані випадкової вибірки.
Найінформативніший розріз D1 — віковий. Якби «так» відповідали лише батьки, крива за віком була б вузькою: пік у 30–45 років і майже нулі поза ним. У наших даних пік справді є, і він там, де очікується. Але «хвости» помітно товщі, ніж допускає батьківська модель.
Кожна шоста людина, старша за 65 років, каже, що живе разом зі школярем. Батьками школярів переважна більшість із них бути не може, отже це бабусі й дідусі. Серед 18–24-річних «так» відповів кожен п'ятий. Частина з них — молоді батьки першокласників, але більшість, судячи з віку, — старші брати й сестри. Загалом приблизно 20% усіх ствердних відповідей (33 зі 168) дали люди, старші за 60 років, і ще близько 5% — молодь до 25 років.
Якщо обмежити ствердні відповіді віком, у якому людина правдоподібно є батьком чи матір'ю школяра (25–54 роки), частка дорослих становитиме 23,4% (95% ДІ 19,9–27,3%). Ця цифра потрапляє в очікуваний діапазон 20–25%. Якщо розширити вікові межі до 20–59 років, вийде 25,5% (95% ДІ 21,9–29,5%). Це трохи вище за верхню межу очікуваного діапазону, але інтервал із ним здебільшого перетинається, і за ширшого визначення до групи закономірно потрапляє більше людей, які не є батьками. Це головний результат усього розділу: надлишок над статистикою майже повністю пояснюється не надпредставленістю батьків, а тим, що на запитання відповідають і інші члени родини.
Висновок для оцінки поширеності. Частку «батьківських» домогосподарств слід оцінювати за обмеженим віком (≈23–26% дорослих залежно від меж), і ця оцінка узгоджується із зовнішніми даними. Загальні 33% — коректний показник іншої величини: частки дорослих, у чиєму домашньому оточенні є школяр. Ці два числа не можна підставляти одне замість одного.
Віковий фільтр — непряма ознака батьківства, а не його точне визначення. У методологічній термінології це проксі-змінна в сенсі непрямого індикатора, а не проксі-респондент. Серед 25–54-річних є тітки, дядьки і старші сестри, а серед 55–59-річних є пізні батьки. Ця ознака помиляється в обидва боки приблизно симетрично, тому для оцінки рівня вона придатна. Для класифікації конкретного респондента вона непридатна.
Зі сказаного випливає, що шкільний блок розв'язує два завдання, і для кожного потрібен свій спосіб роботи з даними. Перше завдання — скільки сімей зі школярами. Для нього потрібна вікова корекція, описана вище. Друге завдання — який досвід цих сімей: формат навчання, тривоги, відключення, репетитори, оцінка якості. Для нього корисні всі 168 осіб, зокрема бабусі й старші брати. Такий підхід називається опитуванням ключових інформантів: ми питаємо не «хто ви», а «що відбувається зі школярем, поруч із яким ви живете».
Логіка підходу проста. Коли запитання стосується спостережуваного факту (чи навчається дитина очно, чи переривалися уроки через тривоги, чи вимикали світло), бабуся, яка забирає онука зі школи, знає відповідь не гірше за матір. Іноді знає краще, якщо мати цілий день на роботі. Якщо виключити таких інформантів, база скоротиться зі 168 до 117 осіб, а точність знизиться без виграшу у валідності.
Підхід має межу, і вона проходить там, де запитання потребує безпосереднього контакту зі школою або із сімейним бюджетом. Про нестачу чи заміну вчителів зазвичай дізнаються з батьківського чату. Про платних репетиторів знає той, хто за них платить. Оцінка якості навчання — це вже думка, а не факт, і в різних поколінь вона формується по-різному. Надійний індикатор того, що інформант знає менше, — частка тих, кому важко відповісти. У нашому блоці вона низька майже всюди. Найвища вона щодо нестачі вчителів (D6_3): 9 зі 168, або 5,4%. Це узгоджується з логікою: саме про кадрову ситуацію в школі найгірше обізнані ті, хто не є батьками.
Є і застереження щодо того, хто такий «ваша дитина» в запитаннях D2–D5. Формулювання анкети передбачає батька чи матір («Ваша дитина»). Бабуся чи брат перекладають його на «наш школяр», і інтерв'юер це приймає. Відповіді від цього не стають хибними, але в публікації не можна писати «батьки вважають»: коректніше писати «у сім'ях зі школярами» або «дорослі, які живуть зі школярами».
Якщо інформанти взаємозамінні, відповіді двох груп мають збігатися з точністю до випадкової похибки. Нижче порівнюються «імовірні батьки» (25–54 роки, n = 117) та інші інформанти (молодші за 25 або старші за 54, n = 48). У трьох осіб, які відповіли «так», вік не вказано.
| Показник | Батьки, % | 95% ДІ | Інші, % | 95% ДІ | Різниця, в.п. | p (Фішер) |
|---|---|---|---|---|---|---|
| D3 — навчається очно | 62,4 | 53–71 | 43,8 | 31–58 | +18,6 | 0,037 |
| D3 — змішаний формат | 20,5 | 14–29 | 37,5 | 25–52 | −17,0 | 0,030 |
| D3 — повністю дистанційно | 17,1 | 11–25 | 18,8 | 10–32 | −1,7 | 0,82 |
| D4 — задоволені безпекою | 82,1 | 73–89 | 76,9 | 62–87 | +5,2 | 0,48 |
| D5 — задоволені якістю | 68,4 | 59–76 | 64,6 | 50–77 | +3,8 | 0,72 |
| D6_1 — перерви через тривоги | 71,6 | 63–79 | 70,8 | 57–82 | +0,7 | 1,00 |
| D6_2 — відключення світла/інтернету | 32,2 | 24–41 | 43,8 | 31–58 | −11,6 | 0,21 |
| D6_3 — нестача/заміна вчителів | 16,2 | 11–24 | 6,2 | 2–17 | +10,0 | 0,13 |
| D6_4 — платні репетитори | 39,3 | 31–48 | 31,2 | 20–45 | +8,1 | 0,38 |
| D6_5 — втома, тривожність дитини | 50,0 | 41–59 | 52,1 | 38–66 | −2,1 | 0,87 |
| D7 — втрати знань «дуже великі» | 36,8 | 29–46 | 35,4 | 23–50 | +1,3 | 1,00 |
База кожного рядка — ті, хто відповів на запитання в групі (включно з «важко відповісти»). D4 не ставили тим, чия дитина навчається повністю дистанційно, тому база там 95 і 39. Інтервали — за Вілсоном.
Таблицю легко прочитати хибно в обидва боки. Перша спокуса — сказати «значущих відмінностей немає, групи однакові». Це неправильно: у чотирьох рядках різниця становить 8–19 пунктів, а це змістовно великі величини. Друга спокуса — сказати «батьки і бабусі бачать школу по-різному». Це теж не доведено: за 117 і 48 спостережень мінімальний ефект, який вибірка здатна надійно виявити (за потужності 80% і α = 0,05), — близько 19 в.п. для показників порядку 20% і близько 24 в.п. для показників близько 50%. Спостережувані 8–12 пунктів удвічі менші за цей поріг. Коректне формулювання: дані сумісні як із відсутністю відмінностей, так і з відмінностями порядку 10–20 пунктів; вибірки недостатньо, щоб відрізнити одне від іншого.
Формально значущі відмінності є лише щодо формату навчання: очний формат (p = 0,037) і змішаний (p = 0,030). Це не дві незалежні знахідки, а одна й та сама відмінність, побачена з двох боків: в інших інформантів частка змішаного формату вища за рахунок очного, а частка дистанційного майже однакова. Коректніше перевіряти розподіл D3 загалом. Для таблиці 2 × 3 χ²(2) = 5,99, p = 0,050, а точний перестановочний тест дає p ≈ 0,055, тобто результат на межі значущості. Крім того, у таблиці 11 порівнянь, і за такої кількості перевірок хоча б одна «значуща» на рівні 0,05 з'являється майже в половині випадків просто випадково. Тому відмінність за форматом — привід перевірити її на об'єднаних хвилях, а не самостійний висновок.
Корисніше подивитися, чи складаються відмінності в осмислений малюнок, і він справді складається. Батьки частіше повідомляють про нестачу вчителів (+10) і про платних репетиторів (+8), тобто про те, що дізнаються через прямий контакт зі школою і через сімейний бюджет. Це саме ті запитання, де ми заздалегідь очікували переваги батьків як інформантів. Інші інформанти частіше називають змішаний формат і відключення світла та інтернету. Тут напрошується не психологічне, а композиційне пояснення: серед «інших» помітно більше мешканців невеликих міст області (44% проти 28% у батьків). Відключення і змішаний формат значною мірою залежать від місця, а не від того, хто відповідає. У запитаннях, однаково спостережуваних усіма членами родини (тривоги, втома дитини, загальна оцінка втрат у знаннях), групи практично збігаються, з розбіжністю в 1–2 пункти.
Звідси робоча модель. У фактичних, спостережуваних запитаннях інформанти взаємозамінні, і можна використовувати всю базу зі 168 осіб. У запитаннях, що потребують контакту зі школою чи з витратами, батьки, імовірно, дають вищі й точніші оцінки. Показники за всією базою там можуть бути занижені на кілька пунктів, і це варто застерігати. Частина відмінностей пояснюється не роллю, а місцем проживання, і без контролю за типом поселення їх не можна приписувати ролі.
Запитання D7 про втрати в знаннях ставили всім, і це дає ще одну корисну точку порівняння. Серед тих, хто живе зі школярем, «дуже великими» втрати назвали 37,5%. Серед решти — 50,7%, а важко було відповісти відповідно 3,6% і 8,6%. Люди, які бачать шкільне життя зблизька, оцінюють ситуацію стриманіше і впевненіше, а люди без такого досвіду частіше спираються на загальне медійне тло. Усередині сімей зі школярами батьки та інші інформанти за D7 не відрізняються (36,8% і 35,4%). Отже, важить близькість до школяра, а не батьківська роль. Це ще один аргумент на користь того, що бабусі та старші брати і сестри — повноцінні інформанти про шкільну реальність.
Базову групу шкільного блоку правильно називати «дорослі, які проживають разом зі школярами». Слово «батьки» доречне лише для оцінок, побудованих на непрямій ознаці батьківства (віці), і з явним застереженням. Загальну частку 33% варто публікувати з поясненням, що вона описує людей, а не сім'ї, і охоплює інших членів родини. Для зіставлення зі статистикою треба використовувати 23–26%, а не 33%.
Для кожного показника блоку D треба вказувати базу (168, для D4 — 136) і довірчий інтервал. За такої бази похибка для показників близько 50% сягає ±7,5 пункту, тож різниця у 5 пунктів між будь-якими двома підгрупами нічого не означає. Розбивку «батьки / інші інформанти» має сенс наводити описово і лише для D3, D6_2, D6_3 і D6_4, де вона змістовно очікувана. Її слід супроводжувати прямою фразою про недостатню потужність, а не словами «відмінностей не виявлено».
Усі цифри в цьому матеріалі отримано на незваженій випадковій вибірці. Перепису немає, а модельні оцінки структури населення самі ґрунтуються на припущеннях, тому дані не зважувалися. Перевірка за цими оцінками показала, що зважування за статтю і віком не змінює частку D1. У публікації варто вказувати, що оцінки не зважені, і наводити цю перевірку. Загальну частку D1 краще супроводжувати віковою розбивкою: через різку залежність від віку загальна цифра найчутливіша до складу вибірки.
Головне поліпшення для наступних хвиль — одне коротке запитання після D1 про те, ким респондент доводиться школяреві (мати/батько, бабуся/дідусь, брат/сестра, інше), і запитання про кількість школярів у домогосподарстві. Перше запитання замінить непряму ознаку батьківства прямим вимірюванням. Друге дасть змогу перераховувати відповіді людей у домогосподарства й дітей і безпосередньо звіряти їх із MICS та даними МОН. Щоб перевірити відмінності між типами інформантів із точністю близько 10 пунктів, потрібно приблизно по 390 спостережень у кожній групі. Одна хвиля омнібуса цього не дає, тому такі запитання варто повторювати без змін формулювань і аналізувати на об'єднаному масиві кількох хвиль.