Економіка цінностей: що насправді стоїть за нашими життєвими пріоритетами

Коли ми кажемо, що цінуємо здоров'я, свободу, гроші чи ще щось, то ніби зводимо їх разом. Але варто попросити людину пояснити, чому вона цінує різні складові свого життя, — і ціннісна конструкція проявляє свою складність. Саме це зробили дослідники Інституту соціології НАН України в проекті «Системний підхід до соціологічного вивчення індивідуальних цінностей: емпіричні імплікації» (2021–2022 роки, керівник проекту — д.соц.н. Сергій Дембіцький). Зокрема, ними було проведено серію з 40 напівструктурованих інтерв'ю (дані збирали Сергій Дембіцький, Сергій Солодько та Оксана Жуленьова).

Спочатку учасники ранжували за особистою важливістю 13 індивідуальних цінностей, до складу яких входили багатство, дозвілля, психологічний комфорт, влада, здоров'я, домашній комфорт, самореалізація, свобода, знання, міжособистісні стосунки, статус, краса й моральність. Після цього, власне, починалося інтерв'ю — дослідники просили учасників розповісти, чому кожна з них важлива та який смисл вони у них вкладають. Один з наскрізних патернів, який був зафіксований в цих інтерв'ю, стосується ресурсності (докладно про цей феномен та його роль для індивідуального благополуччя див. за посиланням): люди раз по раз описували цінності не як самоціль, а як ресурс-засіб, «паливо» чи передумову для чогось іншого. Важливо підкреслити, що концептуально дослідники не послуговувалися концептом «ресурс» та не ставили жодного питання про ресурси або ресурсність. Тобто зазначена категорія з'являлася в інтерв'ю цілком самостійно.

Ефект в результатах виявився суттєвим: ресурсний смисл був зафіксований для усіх цінностей без винятку. Гроші — універсальний «конвертор» для інших благ (так їх описали в 15 інтерв'ю з 40), знання — інструмент для самореалізації, професії, грошей і статусу (22 інтерв'ю), здоров'я — основа для всіх інших цінностей (23 інтерв'ю), дозвілля — «перезарядка» (16 інтерв'ю), влада — інструмент для результату (13 інтерв'ю). Тобто ресурсність — не примха окремих людей і не особливість окремих цінностей, а структурний принцип того, як ми взагалі мислимо про важливе в нашому житті.

01 — ТипологіяП'ять облич ресурсу

Виявилося, що в якості ресурсів індивідуальні цінності істотно відрізняються між собою. Під час аналізу текстів інтерв'ю було виокремлено п'ять різних ресурсних ролей, які вони можуть відігравати стосовно інших цінностей (див. рис. 1).

• 01

  Фундамент

  тримає решту

  Ресурс, на якому все стоїть. Насамперед здоров'я («якщо буде здоров'я — можна все зробити») і психологічний комфорт — «батарейка», без стабільної роботи якої неможливе нормальне функціонування. Сюди ж свобода і домашній комфорт — «не самоцель, а средство… широкая платформа».

• 02

  Конвертований капітал

  обмінюється

  Ресурс, який витрачають, обмінюють і накопичують. Найочевидніше — гроші, але сюди ж знання (їх «обмінюють» на кар'єру і статус), влада, краса як важіль вигоди і — несподівано — здоров'я, коли на нього дивляться як на витратний матеріал: «здоровье стоит денег».

• 03

  Батарейка

  відновлюється

  Те, що перезаряджає сили для іншої діяльності. Передусім дозвілля, яке в 16 інтерв'ю описали саме як «перезарядку» й «переключення», а також дім як місце «фізичної перезарядки батарей».

• 04

  Похідна

  з'являється сама

  Цінність без власного ресурсного призначення, що виникає як наслідок інших. Так учасники говорили про статус (вторинний результат діяльності), красу, зрощену зі здоров'ям і самореалізацією, а подекуди й про дозвілля: «все виды досуга — это производные от других ценностей».

• 05

  Інтринсивний ресурс

  ↺ усередину

  Звернений усередину. Це моральність — єдина з 13 цінностей, чий ресурс не конвертується назовні, а живить самого носія: чиста совість «результується» в душевний спокій, силу й самоповагу. Про неї — окремо нижче.

Важливо, що одна цінність може поєднувати кілька ролей. Здоров'я — і фундамент, і капітал, який витрачають; психологічний комфорт — і передумова всього, і батарейка. Якщо ж упорядкувати цінності за домінантним модусом, вимальовується чотириярусна модель: базові ресурси-передумови (здоров'я, психологічний комфорт), конвертовані капітали (багатство, знання, влада, статус, краса, час-дозвілля), кінцеві цілі, заради яких усе відбувається (самореалізація, свобода, сім'я і стосунки, осмислене життя), і окремо моральність: не ресурс і не мета, а межа.

02 — ІєрархіяЧому здоров'я — №1, а влада — на дні

Ресурсна оптика дає своє розв'язання типових конфігурацій рейтингів цінностей. І здоров'я, і влада на думку респондентів — «ресурси». Але здоров'я майже завжди на вершині списку, а влада — майже завжди в самому низу. Чому?

Імовірно, визначальним є ролі, які відіграють різні цінності. Фундамент ставлять високо: здоров'я і психологічний комфорт хоча і ресурси, але їх не лише витрачають, вони також підтримують усю життєдіяльність в її складності. Витратний капітал, навпаки, за визначенням підпорядкований меті — і тому опиняється нижче. Погодившись, що здоров'я — ресурс, одна з учасниць пояснила його нижчу позицію так: «это не потому, что я им пренебрегаю, а потому, что он дан тебе на определенное время, чтобы ты это создал». Похідність знецінює ще сильніше: якщо статус чи краса «з'являться самі» як наслідок гарно зробленої справи, немає сенсу робити їх окремою метою — тож в ієрархіях вони стабільно внизу.

Показова деталь: та сама цінність може бути метою для однієї людини й засобом для іншої. Свобода для когось — найвища мета життя, а для когось — лише умова самореалізації; здоров'я — мета, «щоб не бути тягарем», або витратний ресурс; стосунки — базова людська потреба або джерело підтримки для інших справ. Врешті решт, ресурсність — не властивість цінності, а персональна оптика, результат міркувань.

03 — ПріоритетиЧим жертвують першим

Ресурсне мислення прямо визначає й те, чим люди поступаються, коли бракує сил і часу. Першими віддають витратне й відновлюване: дозвілля («я зараз можу не мати вільного часу, але буду пахати на ціль… а потім кататися собі на лодочках і ловити рибку», — як формулює це один з учасників), здоров'я, яке свідомо «спускають» на час заради дедлайну чи цілі, а також красу, домашній комфорт і статус — їх відкладають легко, без драми: «карантин, війна, забула записатися — не проблема від цього відмовитися». Але не жертвують цінностями-цілями і межею: моральністю («не могу себя переступить»), сім'єю і стосунками, свободою.

Те, що не мислиться в конкретному випадку ресурсом, і є ядром, яке боронять до останнього.

04 — МетафораМетафора заряду

Наскрізна метафора цього мислення — не гроші, а енергія. Слова «батарейка», «заряд», «перезарядка» виринають у розмовах про психологічний комфорт, дозвілля, здоров'я, про домашній затишок, який — коли не справджуються очікування — теж може «висмоктувати батарейку», і навіть про стосунки: про людей, «які від тебе брали цю енергію». Один з учасників навів майже прислів'я: «щоб поле давало хороший врожай, воно має відпочити».

За цим стоїть цілісна інтуїтивна модель: людина має обмежений заряд; одні цінності його витрачають (робота, самореалізація, конфлікти), інші відновлюють (дозвілля, дім, спокій), і мистецтво життя зводиться до вміння тримати ціннісно-енергетичний баланс. Економіка цінностей виявляється передусім енергетичною, а не монетарною. Частина респондентів навіть вибудували власну мережу конвертацій: знання → самореалізація → статус і гроші; гроші → свобода, яка спирається на матеріальний ресурс («Гроші якоюсь мірою це свобода»); краса → впевненість → робота → багатство тощо. У цій мережі видно три різні позиції. Психологічний комфорт — універсальний «стік», куди майже все сходиться: «оно все результирует в некомфортный психологический стан»; до нього ведуть потоки з десяти інших цінностей. Найширший конвертор — багатство: воно живить дев'ять цінностей, більше за будь-яку іншу. А здоров'я і моральність — джерела в точному сенсі: вони живлять інші цінності, але їх самих майже ніщо не живить. Нарешті, ресурсний «трансформатор» — це самореалізація, яка живиться знаннями та здоров'ям та взаємодіє з низкою інших цінностей. На рисунку показано не всі зафіксовані переходи, а лише ті, що повторилися щонайменше у 12 інтерв'ю з 40; для конфліктних, яких загалом менше, поріг нижчий — 7. Товщина стрілки відповідає цій частоті.

05 — ВинятокПарадокс моральності

Найцікавіша складова в цій енергетичній економіці — моральність. З одного боку, для частини людей вона взагалі випадає з інструментальної логіки: її не обмінюють і нею не жертвують — навпаки, заради неї жертвують іншим. Одна з учасниць визнає, що «могла б жити успішніше», якби не принципи; в іншому інтерв'ю йдеться про відмову писати доноси попри кар'єрні можливості. Це непорушна межа, незламне ядро — так моральність постає у 8 інтерв'ю з 40: «людина має лишатися людиною».

Водночас моральність — теж ресурс, тільки незвичний: обернений усередину. Вона нічому зовнішньому не слугує, але живить самого суб'єкта — дає душевний спокій («жити по совісті… заради душевного спокою», «щоб совість не мучила», «легше в очі собі дивитися», — у 12 інтерв'ю), внутрішню силу, самоповагу, а через чесність — навіть свободу. Щоправда, учасник, який називає правду «інструментом свободи», сам наголошує, що не відносить її до моральності.

Тут легко наплутати: адже й спокій, і свобода — це ті самі «зовнішні» пункти призначення, куди ведуть і стрілки дозвілля чи самореалізації в мережі конвертацій, — то чим тоді моральність відрізняється від звичайного обміну? Різниця не в тому, куди веде стрілка, а в тому, звідки й куди тече плата за ресурс. Коли гроші конвертуються у свободу чи знання — у статус, людина витрачає щось своє (час, капітал), щоб купити щось зовнішнє. З мораллю — навпаки: щоб отримати спокій і внутрішню свободу, людина платить зовнішнім — прибутком, кар'єрою, вигодою. Ресурс тут не виходить на ринок обмінів між цінностями, а лишається всередині: коштує назовні, а повертається спокоєм і силою всередині суб'єкта.

Але є і зворотний полюс — і він, несподівано, чисельно більший. У 13 інтерв'ю з 40 (приблизно в півтора раза більше, ніж незламне ядро) мораль інтерпретується протилежним чином: як чужий і обтяжливий бар'єр, несвобода, конформізм («конформісти різні, які правила придумують, бояться їх порушити… мені такі слова завжди пахнуть несвободою»), або як щось відносне («у кожного своя»). Дехто прямо визнає готовність нею поступитися. Моральність, отже, біполярна: для одних вона живить ядро особистості, для інших — заважає жити.

І її інтринсивна ресурсність — не універсальний закон, а знову ж таки питання індивідуальної оптики.